І вічна Весна

Рідною мовою / Стихи о любви / Читателей: 34

Инфо

І вічна Весна

Хоч серце чуяло Весну,
Та пінились шляхи в облозі…
Чи долю нам спинити в бозі?
Але що певно – не до сна…

Бруньки сочились у тополі, -
Неначе паростки грудей,
Хотів чи Волі, чи неволі? –
Але в найкращої з людей: -

Щоб станом ставним – лебединим,
З очима жури і жаги,
І щоб вона і я єдині,
І все, що окрім, - до снаги!


Автоперевод:


И вечная Весна-2


Бурлила по сердцу Весна
И пенились пути в осаде…
О Боже! Чуть потише б надо, -
Но всё ж, наверно, не до сна…

У тополя сочились почки,
Как будто бы ростки грудей,
Не отвести мне глаз, - чьи очи
Волшебнее – из всех людей;

И талия чья лебедина, -
В ней всё: кручина, но и страсть,
Я знаю точно, - мы едины!
И что нам в жизни – не пропасть!