Жіночка пише

Городская лирика / Читателей: 8

Инфо

Із народного гумору:
“Куме, я вже наполовину поет!“
“А, як це наполовину?“
“Я вже пишу, але вірші ніяк не виходять“.


Всіх, кому натхнення спати не дає, вітаю з Днем Поезії!


ЖІНОЧКА ПИШЕ


«Писання – це квінтесенція інтроверсії».
Ольга ТОКАРЧУК (Лауреатка Нобелівської
премії)


Тихіше, люди! Тихіше! Тихіше –
тут абсолютна потрібна тиша,
бо тільки в ній народжує свої вірші,
натхненно, жіночка, яка пише.


Місяць ховає за комином роги
і заглядає злодієм в хату,
а панна в думках розмовляє з Богом,
чи може з рідним, розстріляним татом…


Темінь надворі. Давно всі поснули
і усміхнувся вві сні онука,
а бабця про віддих, наче забула –
зернами сіє слова і букви.


Є про що! Є про що жінці писати –
не чаша меду сирітська доля.
Батька антихристи вбили, а матір
фіра* привезла мертву із поля.


Їй – сиротині, іще недозрілій,
кирку дали – вугілля довбати…
Проситься спогад на аркушик білий –
внуки про все це повинні знати.


Аркуш – іще незасіяна нива.
Вип’є під ранок горнятко чаю,
втомлена, але душею щаслива,
день новий віршем радо стрічає.


фіра* - віз.


1990 р.