Свобода чи міраж?

Философская лирика / Читателей: 8

Инфо

Мої друзі мені часто пишуть: «Вільний ти.               
На пенсії. У Мельбурні сховався від сирен...»   
Неправда це. Невільним нам до ВОЛІ йти
ще, як до горизонту. Ноги до колін зітрем,
та не дійдемо, бо немає волі! 

«Я вільний, наче птах» – ілюзія, не більше.
Змія чи блискавка, чи град знайдуть й орла скалу.
Поети вільні? А хто нині пише вірші,
тим геніям брехні, і хитрим крадіям хвалу?
Поети вільні в тюрмах помирають.

Немає в нашім світі еталону ВОЛІ!
Чи вільний вітер? Крутить електричні вітряки.
Залежне все. Актори ми і роздані всім ролі:
хтось цар, хтось раб, багаті є і справжні батраки.
В кому із них не поселився страх?

Далеко я, та завивання смерті чую
і кожен дім вночі чи вдень, неначе мій горить…
Аби не збожеволіти, втікаю до ріки, або віршую,
бо рана воїна в бою, як і його, болить.
Болить вона усіх, хто українець.

Свобода є, але умовна і залежна.
Ми думали що: «Вільні вже!» А ворог не дрімав.
Неситість влади – нелюдів своїх безмежна.
Ніхто про захист прав і волі так і не подбав.
І зроблять зрадники Батурин з України.

  2024 р.