Що ж, буває Бувай, моя пташко

Українські / Стихи о любви / Читателей: 7

Инфо

Що ж, буває... Бувай, моя пташко.
Може й тяжко прийдеться без тебе.
Тільки знаєш, мені вже не страшно  -
Я ж руками торкався до неба,

Я ж бо дихав інакшим повітрям  -
Тим повітрям, що пахло тобою,
Що до щенту заповнило вітром
Всі вітрила моїх акваторій.

Та на морі погода мінлива -
Іншим сняться вже твої циклони...
Обіцяй лиш, що будеш щаслива,
Не зважаючи на перепони.

Обіцяй, що зажди будеш вільна,
Не дозволиш замкнути у клітці.
Птах і вітер - то річ неподільна,
І долоні - не місце для птиці.

Знаєш, пташку любити не важко -
Відпускати вже треба уміти.
Що ж, буває... Бувай, моя пташко!
У вітрилах не втримаєш вітер...