Спогади

Українські / Стихи о любви / Читателей: 19

Инфо

Прокинешся і скажеш “Здрастуй, світ!“,
А він у відповідь - ні слова, ні півслова...
За чим сумуєш ти на схилі літ?
За тим життям, що не вернеш ніколи...

За першим ранком у чиїхсь руках,
Коли в світанку променіло тіло,
Коли лиш щастя було у думках,
Бо він хотів - а ти його хотіла.

За першим, ледве чутним, “Я люблю!“
Здавалося, що це - єдина правда,
І не було ні крапельки жалю,
Що те “сьогодні“ не візьмеш у своє завтра.

А перший зойк дитини на руках,
Те найрідніше скривлене обличчя...
І сподівань було, що тільки Ах!..
Життя ж повільно суне на узбіччя.

І що ж лишилось? Лиш відбитки на душі
Того, що було вперше і в останнє,
А ще - вірші. Звичайно, ще вірші,
Маленький доказ твого існування.