Теперішнє
Читателей: 18Инфо
Між тим, що було, - і тим, що буде,
Немає слова – одна лиш тиша.
Її вбивають салюти й бунти.
Гризуть їй горло церковні миші.
Між тим, що було, - і тим, що буде,
Немає часу – один лиш простір.
Ти йдеш по ньому, як принц до Будди,
І бачиш зорі. І сієш просо.
Немає суті. Немає смислу.
Немає цілі – лише безглуздя.
У гирло Стіксу прямує Вісла
З полтавським Богом у білій блузці.
Між тим, що було, - і тим, що буде,
Немає смерті – одна Субота,
Коли Ісуса у мертві груди
Цілує сонце крізь стінки гроту.
І всі чекають Потопу, й Суду,
І того дядьку, що зробить човен…
Між тим, що було, - і тим, що буде,
Окрім дефісу, - нема нічого.
30 квітня 2015 р.
© Евгения Бильченко, 02/05/2015. Свидетельство о публикации: 10050-111679/020515
Комментарии (2)
Немає суті. Немає смислу.
Тут знову боги, в сміттєвій купі.
Як що про віршик сказати стисло,
То баламуття води у ступі.
Немає часу – один лиш простір.
Ти йдеш по ньому, як принц до Будди,
І бачиш зорі. І сієш просо.»