Ua

Читателей: 38

Инфо

Чуєш, маленька, що я тобі скажу?
Ти – шизофренік. Ти перейшла межу.
Доки тобі зірками горять степи,

Ляж на кордон.
Наплюй на вододіл.
Спи.

Досить істерик. То не твоя вина,
Що у тобі триває чужа війна.
Мегадержава – кожна – бере своє.
Ти – їхній кінчик пальця:
Тримай, що є.

Все, що ти маєш, - це золоті лани,
Де помирають чорні твої сини –
Ніжні убивці матері…
Згинь або,
Як накопичиш злості, - зроби аборт.

Захід – не вихід: там забагато дна.
Підеш на Схід – тобі взагалі хана.
Досить бомжем блукати між них обох:
На середині - кров’ю прошитий Бог.

Не піддавайся страхам.
Не падай ниць.
Поміж вовків завжди удавай лисиць:
Тих, що ловили рибу, зламавши лід…
На Колобку, як прищ, виступає піт.

З’їж його:
Він дозрів для твоїх зубів.
Справді, мала, він зла тобі не зробив:
Просто його зліпили, щоб ти могла
Злом у собі убити зачаток зла.

Доки в твоїх костьолах лунає Бах, -
Можеш бички кидати у бензобак.
Можеш палити у ресторанах, де
По туалетах гордо стирчать біде.

Знаєш, маленька, як я тебе люблю?
Як я тобі прощаю відкритий люк?

Впавши у нього, ти відчуваєш злет…
Так помирає, серденько,
Твій Поет.

24 вересня 2015 р.