Смуга-’полоса’

Любовь / Стихи о любви / Читателей: 5

Инфо

Ранковий ліс, він ще дрімає
Після нічної темноти,
Як тихо тут кругом, уже світає,
Щезає темінь із нічної пустоти.

Ранковий біг, тут я з’явився
У цей прекрасний білий світ,
Пройшовши трохи, зупинився,
“Чарівне сонечко, привіт!“

Ось білка по деревах скаче,
Там дятел стукає неначе молотком
І зовсім тут ніхто не плаче,
Дубовий лист кружляє деяким листком.

Похмурий ліс, а в ньому тихо, тихо,
Чекає він тепер зими,
Пташиний спів не чути, все затихло,
Буває ж так, що мовчимо і ми.

Стою один я на узліссі
І розглядаю дар земний,
Адже живу я на Поліссі,
Цей край для мене дорогий.

Дуби і сосни, тут поляна,
Поблизу річка тут біжить,
Природа і погода не погана,
Як хочеться на світі жить!

І далі пагорб зараз буде,
А з нього все на видноті,
Чи бачать цю красу всі люди?
Стою, милуюсь цим на самоті.

Широка річка тиха, тиха
І воду де-не-де хвилює вітерець,
Для мене це чудова втіха,
Нотую вже на цей ось папірець.

Доріжка понад берегом проходить,
Тут не один пройшов такий як я,
Це значить, що для всіх виходить
Прекрасна ця моя Земля.

Іду по вже далі, далі, далі
І повороти є на ній,
В житті моїм немає магістралі
Та радий я доріжечці і цій.

Біжу вже я по ній, а ниточка все далі
І стрімко стелиться поміж беріз,
Душа радіє, забуває всі печалі,
Радіє, без ніяких сліз.

Зірвався я, біжу в тривозі,
Біжу туди де щастя промайне
Можливо десь любов зустріну на дорозі
Яка давно чекає на мене.

Любов, якою довго мрію,
Любов, яка в мене в душі
І я не втративши надію
Біжу, біжу вперед, пишу вірші.

В думках, - пробіг вже півдороги,
Зосталось не багато пробігать,
І сили ще знайду, хоч є і тривоги,
Мені ж то вже не сорок пять.

Роки ідуть, біжу, роки минають,
Та не підуть у забуття,
Знайду любов, я впевнений, я знаю
І вірю у щасливе майбуття.

Я не пробіг, а пролетів вже стільки,
Де щастя радісне моє,
Де зірка ти моя висока?
Хто скаже, щастя в світі є?

Вже сонце в небо піднялося,
Нагрівся ліс а я біжу,
Чи це мій сон, чи це мені здалося,
Кому про все це розкажу?

Хто зрозуміє що зі мною сталось,
Що станеться ще на шляху,
Можливо ця дорога мною пробігалась,
Можливо зовсім не туди я вже біжу?

Галявина одна, а зараз інша,
Можливо стану, зупинюсь?
Картина ця не може бути гірша,
Я оглянусь і просто роздивлюсь.

Ось зараз тут присяду на пеньочку
Хвилинку, просто відпочить,
Тут ніби все  як у садочку,
Кохану б пригорнути і любить.

Кохану, любу половинку,
Своєї радості й надій,
Сиджу тепер і спочиваю,
Думками переповнений і мрій.

А всі думки так швидко линуть
Від мене до її очей -
Разом ми там, я поруч з нею,
Ой, скільки без мене вона ночей!


Кохана, мила, люба поруч,
Цілую, ніжно обнімаю.
Вона зі мною тут, ліворуч.
Люблю!  Люблю! І я кохаю…

Тримаю міцно і люблю,
Моє кохання золоте,
Тепер з тобою люба я в раю,
Воно й життя на те.

Кохаю хвильку, може дві,
Можливо навіть, як сказати,
Таке кохання вічне на Землі,
Триває довго й не багато.

Безсонна ніч, я повернувся,
На небі зірок, наче тьма,
Ось зараз, зараз пригорнуся,
Цілую, обнімаю а її нема.

Тут вітерець дмухнув в лице,
Скінчилися думки
Та мрії залишилися про це,
Про очі милі, чарівні.

Встаю з пеньочка, підійнявся,
Щоб далі бігти до тих мрій,
Я ще в житті не накохався
Піду і побіжу, життя чекає дій.

Вже дихаю тепер я рівномірно,
Хоч вилітає серце, рветься пульс,
Де ж ти любов моя надмірна,
Я збивсь з шляху? Не мій це курс?

Не може бути, ні не може бути,
Що більше не побачу я її,
Не зможу все це я забути,
Той сон і мрії всі мої.

Короткий сон, приснився він весною,
Короткий сон, тендітна ластівка в руках,
Я мрію зараз бачити її живою,
І пригортати, цілувати тільки не у снах.

Душа моя так цим усім радіє
З природою вдихає всю людську красу,
Бажає щиро, і відверто мріє
Не раз пройти життєву смугу-“полосу“.
   
      17.10.2009. Житомир. ©Osnovbor