В часи, палаючі вогнями

Гражданская лирика / Читателей: 6

Инфо

В часи, палаючі вогнями
Хлопці пішли на смертний бій,
Та розпрощавшися з батьками
Залишили журбу коханій.

Батьки чекали на синів,
Що змолоду пішли на фронт.
Молились сестри за братів,
Та все благали горизонт,

Щоб повернув назад живими,
Щоб туга зникла назавжди
I в полі шелестіли ниви,
Не знали суму та журби.

I гаснуть зорі й світ навколо,
Коли надія померла
Побачити колись живого
Свого коханого орла.

Та ось лунає перемога,
Солдати входять в рідний дім.
Тяжка була уся дорога,
Та все ж таки заграє гімн,

Що сповістить про тишу, спокій
В усіх хатинах та лісах,
Та, десь, сидіти одинокій
Матусі з фото у руках.

Недочекалася на сина,
Помер коханий у бою,
I в пам’ять зацвіте калина
В, тепер, спокійному гаю.