Розмова над хвилями.

українською рідною... / Стихи о любви / Читателей: 11

Инфо

Вона:
- Сонце над морем. Тінь барвить хвилі.
Нас наче ж двоє… Чом тінь одна?
Він:
- Летимо вгору! Й долі летіли…
Серденько моє, геть ти сумна?
Вона:
- Дух води й солі рве десь  вітрила,
Хвилі здіймає , сіє жахи
Він:
- Але ж нам доля, подивись  мила,
Тіні єднає… Ми - мов птахи!
Вона:
- Вітер пихатий  бурю ворожить.
Заздрить коханню вільному він!
Виє : «Літати люди не можуть…»
Чуєш зітхання : «Бог не дав крил!»

Журиться море - квилить й  темніє.
Он громовиця б’є далечінь.
Він:
- Сум кличе горе. Пісня німіє
В серця світлиці.  Жур - то теж  тінь!

Хвилі , чи сльози  бавляться тою?
Вітру облуди підуть до дна!
Сіль життя – грози! Щастя  метою -
Двоє…й ми-люди… та тінь одна…