Город спит (Ніч у місті - Вика Корепанова)

Українською мовою / Переводы с других языков / 

 

Читателей: 19

Инфо

Город спит...
Ніч у місті - Вика Корепанова
http://poem4you.ru/vejinka/Nich-u-misti.html

Ніч  сріблястим дощем  наче вкрила  наш стомлений двір.
І навшпиньки прийшла в моє місто безжурність і тиша.
Поступово ми  гасимо світло у вікнах квартир.
Тільки вітер не спить, він читає об’яви, афіші.

Заглядає до тих, хто кватирку забув зачинить,
Ніжно  дівчині  гладить її незаплетені  коси
Та  шепоче годиннику,  щоб не злякав він цю мить,
Дарить злагоду й мир, цей завжди безтурботний філософ.

Місто спить,  переживши  ізнову  турботливий день
(на замін піклуванням приходить завжди відпочинок).
Наступають  часи таємничих безмовних пісень
Та нечитаних досі  ніким потойбічних  сторінок.

Я, відсунувши штори,  на світло дивлюсь  ліхтарів
І неначе чекаю в  без зіркову  ніч одкровення.
Дуже  хочеться щоб  літом бабиним жовтень  зігрів
Моє  місто, мій спокій, кохання  моє і натхнення…

Перевод:

Серебристым дождём ночь укрыла усталости двор наш,
и на цыпочках в город пришла тишины беззаботность.
Постепенно погаснут ночные квартирные окна.
Только ветер не спит, от афиш обрывая бесплодность.

Он заглянет в квартиру, где окна открытые на ночь,
нежно, девичий гладя растрёпанный шёлковый волос.
Та будильнику будет шептать, чтоб молчал, миг вдыхая.
Мир гармонии дарит всегда беззаботный философ...

Город спит, пережив естество озабоченных мыслей,
день хлопот - на замену приходят ночные виденья.
Наступают часы тайных снов и безмолвие виснет,
в неразгаданных потусторонних загадочных песнях.

Отодвинувши шторы,  пронизую свет фонарей я
взглядом, будто, в беззвёздную ночь откровений шагаю
в бабье лето, где женские мысли октябрь лишь согреет.
Город мой - здесь любовь и моё вдохновенье и память…