В небе пылают лучи рассвета

2020 / Стихи о любви / 

 

Читателей: 17

Инфо

Палає вогонь у очах натхнення.
Як лезо загострює ніч бажання.
Це в бурю зірвалося сіродення.
Яскрава фарба у сподівання.

Палає вогонь у моїй оселі.
Так зручно і тепло. В каміні дрова
тріщать. Вона поруч, така весела
і ніжна - кохання в моїх долонях.

Тремтить. Та не холод, то спрага страсті,
і безрозсудність. Її небезпечність
пускає  вітер в вогонь фантазіям.
Крик до небес як нестриманість втечі.

Потужність стихії. Нічне проміння
до ранку гріло бурхливу долю.
На дворі десь кукурікають півні.
Палають в небі ранкові зорі...

© Сергей Куринный 

Ну как-то так:

Пылает огонь. В глазах волненье.
Как лезвие точит ночь желанья.
В бурю срывается миг терпенья.
Яркие краски у ожиданий.

Пылает огонь в моём камине.
Тепло, уютно, трещат поленья.
Любовь в ладонях моих не стынет,
она как пламя, её колени

дрожат. Но не холод, жажда страсти,
и безрассудство поры беспечной
пускает ветер в огонь фантазий.
Крик в небеса словно вызов вечности.

Мощность стихии, ночное пламя,
бурные судьбы, безумство ветра.
Крик петухов пробежал дворами.
В небе пылают лучи рассвета...