«Україна між Сходом та Заходом: апокаліпсис чи мо...

Рідною мовою / Эссе / Читателей: 26

Инфо

«Україна між Сходом та Заходом:
апокаліпсис чи модель майбутнього?»

►Ретроаналіз новітньої історії. Майбутнє України, як, втім, і всього світу, включно із Росією та Європою, може обернутися як апокаліпсисом, так  і моделлю гармонізованого майбутнього світу.
Що ж потрібно для реалізацї такої моделі?
Дехто вважає, що виходом із сучасної кризи є, насамперед, необхідність вироблення нової загальноохоплюючої моралі, найвищим проявом якої є духовність, яка, в свою чергу, може гарантувати продовження існування цивілізації. Вперше цю парадигму запропонував нобелівський лауреат Альберт Швейцер.
Задамося запитанням, чи є в Україні люди, які б реалізовували цю гіперідею А. Швейцера? На наш погляд, так. І ось чому.
Надію на це дали події українських Майданів 2004 і особливо 2014 рр.
Наприклад, в 2004 р. поступ еліти українського народу був настільки потужним, що держава в особі Президента Л.Д.Кучми не наважилася на застосування сили проти народу. Інша справа, що тоді Майдан дав себе «заколисати» солодкими обіцянками, передовіривши власну долю лідерам – В.А.Ющенку і Ю.В.Тимошенко. Ці надії не виправдались, не в останню чергу, через їх надмірні владні амбіції. А коли народ це зрозумів, було вже пізно щось виправляти.
Більше того, скориставшись цими неузгодженостями, до влади прийшла організована злочинна група В.Ф.Януковича. яка, «натренувавшись» на вчиненні злочинів у Донбасі, хотіла розповсюдити цю практику на всю Україну. На жаль, багато в чому це їм вдалося. Розвалювалися демократичні підвалини держави і права, економіка, культура і освіта, армія. Корумпована система, як спрут, жорстко охопила всі сфери життя.
Такі специфічні ознаки кримінального світу, як нецензурщина, татуювання, блатний шансон, просочуючись «згори», загрожували пройняти все суспільство.
Але, з іншого боку, навіть ця злочинна влада не могла не рахуватися з викликами глобалізаційного розвитку світових процесів: гуманізації, поширення демократії, нових еколого-економічних підходів до  розвитку цивілізації.                   
Саме на це й розраховувало українське суспільство, саме це обіцяло й керівництво України. Але в останній момент воно зрадило як сподівання своїх громадян, так і європейської спільноти.
Власне це і було приводом для початку «революції гідності» - Майдану 2014. Спочатку вийшли студенти. А коли керівництво застосувало брутальну силу, а далі й зброю, то заворушення охопили всю країну.
Саме Майдан 2014 засвідчив початок народження реального громадянського суспільства в Україні. Перша позитивна відмінність Майдану 2014 від Майдану 2004 в тому, що він не дав себе «заколисати» або ж залякати. Окрім того, багато в чому його свідомість зростає більш стрімкими темпами, ніж у керівництва держави, - це добровольчі батальйони, волонтерський рух тощо.
Незважаючи на величезні втрати – людські, матеріальні, територіальні та інші, прагнення до гідного суспільного устрою в Україні переважає усе перераховане. Крім того, нам здається, що цей прорив авангарду українського суспільства перевершує потугу навіть деяких європейських та світових спільнот в цьому прагненні.
Власне, це і є найбільш вагомою гарантією створення в Україні моделі гармонізованого суспільства. Більше того, наважимося зазначити, що домінуюча «ідея» споживання, якомога більш повного і комфортного, незважаючи ні на що, є домінуючою і в переважній частині так званого цивілізованого світу. На жаль, така стійка тенденція є водночас й небезпечно-ризиковим викликом сучасного  глобалізованого світу. Тому що крайнім проявом такого споживацько-егоїстичного підходу і є війна...
Історія людства є історією воєн…
►Позитив через негатив. А ось, здавалося б, негативний досвід, здобутий, насамперед, Україною через Чорнобильський вибух на АЕС, змушує переглянути абсолютно всі життєзабезпечуючі принципи. Тому що саме трагедія Чорнобиля загострено поставила питання необхідності вироблення нового еквіваленту цінностей. Оскільки саме жертви Чорнобиля показали, що життя людини після її переопромінення не можуть врятувати ніякі гроші, ніякі коштовності.
Тобто гроші перестали бути еквівалентом цінності будь-чого, бо вони вже не в змозі зберегти найбільшу цінність – життя. Адже без гарантування життя все інше стає просто непотрібним.
Отже, світова спільнота постала перед суперглобальною проблемою – необхідністю вироблення і застосування нової правової системи. Вона має складатися як із міжнародного, так і національного права. Мова йде про якісно нове законодавство, спрямоване на  застосування еколого-економічного еквіваленту цінностей. Причому, чи не вперше таке законодавство уособлюватиме в собі інженерно-математичне обґрунтування для гарантованого захисту чистоти довкілля: за результатами розрахунків забруднення екологічних ніш  каратиметься штрафами, а очищення заохочуватиметься преміями.
Водночас еколого-економічний еквівалент є практично загальноохоплюючим, тому що є гарантом найголовнішої цінності – життя. Він має застосовуватися повсюдно: і при оцінках антропопологічних викидів в космос, і при оцінці аналогічних дій окремих країн, чи при визначенні чистоти окремих регіонів, міст, районів, підприємств, навіть окремих об’єктів майна, житла тощо.
Введення цього еколого-економічного еквіваленту цінностей можна порівняти із відкриттям теорії відносності  Альбертом Ейнштейном у фізиці. Подібно до того, як теорія відносності «покриває» собою механіку Ньютона, так  і еколого-економічна модель поглинає економічну теорію грошового еквівалента цінностей…
Отже, або цивілізація гармонізує своє існування з довкіллям, або… кінець її буде безславним, подібним до «раптового» кінця Помпеї.
І в цьому сенсі модель українського гармонізованого громадянського суспільства – навіть ціною життя частини своєї еліти висвітила наявніть крайнього ступеню рішучості, спрямованої на саморганізацю громадянського суспільства, при потребі – на самообмеження, а то й жертовність  заради гарантування гуманістичного майбутнього, що цілком може стати зразком для всього світу.
Тобто питання про можливість рукотворного апокаліпсису можна і треба розглядати в більш широкому  аспекті, ніж «конфлікт», розв’язаний богоборцем Путіним проти демократичної України.
►Необхідність реформ для України,…Росії і світу. Цілком зрозуміло, що для України  вкрай необхідні реформи. А враховуючи, що попередня влада переймалася переважно власним благополуччям, доведеться реформувати ледь не усі галузі одночасно.
          Тільки за цієї умови Україна може стати привабливою як для країн Європи,  Росії, так і власних громадян.
          Тим більше, що Україна – центр Європи. І адекватні люди в усьому світі, Європі, навіть в Росії все більше усвідомлюють необхідність приборкання розпалювачів третьої світової війни. Особливо враховуючи, що малоадекватний агресор має в своєму розпорядженні атомну зброю…
            Але не менш справдливе і твердждення багатьох експертів  про те, що якісні реформи України надзвичайно ефективні для стримування агресивної РФ, навіть більше, ніж військові успіхи.
І все ж пріоритет номер один - загальноохоплюючі культура і духовність.
Важливе місце має приділятися забезпеченню належного рівня освіти й науки і відповідно – достойного матеріального забезпечення освітян і науковців. Зокрема, цьому б посприяло скорочення усіх управлінь освіти, від районних до обласних.
Треба взагалі рішучіше скорочувати всілякі контролюючі та погоджуючі структури.
Все законодавство має перетворитися в реальну рушійну силу.
            Зрештою, із зрозумілих суб’єктивних причин, в Україні не на часі введення президентської чи навіть президентсько-парламентської форми правління. Хоча ми  особисто надаємо перевагу саме таким формам правління. Вони здаються більш оперативно-дійовими, як, наприклад, як у США або у Франції.
Не варто й займатися “радянським плануванням“, яке нікому не потрібне в міністерстві економіки: розвал СРСР це довів.
Але, безумовно, найважливіше – не форма, а суть, яку, можливо, найкраще висловив Президент України П.О.Порошенко в своєму позачерговому посланні до Верховної Ради України 27.11.2014р.: «Від країни Революції Гідності до Країни Гідності!»
Україна має бути децентралізованою, насамперед, економічно, але не федералізованою, що було б подарунком лише Путіну…
Потребують реформ і  судочинство, і сфера правозастосування – як із всенародними виборами суддів, «шерифів», так і з їх реальним і всебічним забезпеченням і відповідальністю.
Треба почати перехід крупних підприємств на найвищий науково-технічний рівень; надати преференції, податкові канікули для малого і середнього бізнесу, приділивши особливу увагу пріоритетним галузям економіки; інноваціям, винахідництву, літако- і ракетобудуванню, матеріалознавству; альтернативним джерелам енергії та енергозберігання, авіа- та космічній галузям, високим технологіям, АПК, машинобудуванню, облаштуванню села.
Податкова система має бути прозорою і зрозумілою, справедливою і диферінційованою, враховуючи інтереси і багатих, і соціально малозабезпечених верств населення. Податкова система  має стимулювати кожного платника податків.
У свою чергу, величезні завдання мають бути вирішені у безпосередніх системах життєзабезпечення. Треба навести лад у наданні оптимальної медичної допомоги, в першу чергу, оперативної.  Відповідних реформ очікують система оплати праці, забезпечення стипендіями і система пенсійного забезпечення громадян.
Безумовно, всі реформи мають бути абсолютно прозорими,  зрозумілими  і ефективними. Оскільки деякі з них об’єктивно будуть розтягнуті в часі, то, окрім них, мають бути й реформи з нетривалим часом реалізації.
Це могло б сприяти більшій довірі до реформаторів. Бо без такої довіри ніякі реформи не можуть відбутися.
Чи не найперші реформаторські дії України мають торкнутися її  армії, починаючи від розробки принципово нової доктрини із цілком реальним противником і, що не менш важливо, - із новими ефективними видами озброєння. Відповідно розвиток цієї сфери стане каталізатором розвитку всього українського ринку і економіки.
Насамперед, треба нейтралізувати агресію пропутінських бандитів, які захопили Крим та частину Донбасу. У новій доктрині мають бути переглянуті відношення до позаблоковості України. Можливо, це стосуватиметься й без’ядерного статусу, якщо країни-гаранти не забезпечуватимуть Україні того, що було записано в Будапештському меморандумі, тобто незалежності й суверенітету та існуючих кордонів.
►Прикінцевий ретро-екскурс заради майбутнього. На чому ще ґрунтується наша надія на Україну як модель майбутнього розвитку світу?
            Вважаємо, що для цього є чималі ґрунтовні підстави. Тому що, зокрема:
- Україна має багатотисячолітню історію, що доводить чимала кількість досліждень , зокрема, й проф. Валерія Бебика, якого висунуто на здобуття Шевченківської премії 2015р.;
-  Україна ніколи не була агресором, водночас ніколи не програвала війську  Росії  у чесних двобоях; тепер, мало не знищена Януковичем, армія стрімко відрожується …;
- Українська козацька держава була першою «демократичною республікою тогочасного світу», що визнавав і Карл Маркс;
- одна з найперших Конституцій світу була розроблена гетьманом України Пилипом Орликом;
- представники України часто обіймали визначні державні посади в різних країнах світу (Рома́н Іва́нович Гнати́шин; — канадійський державний і політичний діяч українського походження, 24-й генерал-губернатор Канади);
- саме Україна продукувала третину усіх винаходів СРСР, хоча кількість її населення складала менше третини.
То чому ж би такій, аж дивовижно древній і водночас такій неймовірно молодій Україні не стати б моделлю майбутнього розвитку світу? Підстав для цього, як на наш розсуд, більш, ніж достатньо. Окрім усього перерахованого, із нами Божа правда й справедливість, з нами переважна більшість прогресивних народів і країн світу. До речі, ми вважаємо, що в цьому ж контексті лишаються актуальними і дві глобальні ідеї великого Гете -  Всесвітній союз і вільний обмін думками та почуттями, що сприяло б спільному доброботу  і процвітанню народів .
Так переможемо – разом з усім світом!