Було колись…

Пейзажная лирика / Читателей: 48

Инфо

Втрачає свої сили Бог Перун.           
Вже й на Уралі прокляли відлигу.   
Здається завтра засюрчить цвіркун,
а я вже мріяв про січневу  кригу. 

Пройшли, як день, марудних півсталіт.
Кудись пропали сніжні заметілі.
В снігах ховався не найнижчий пліт.
Ми рили нори в кучугурах білих.

Було і літо. Не Поділля – Крим.
Шукали тінь і люди, і тварини.
А на Йордан – морози, дишлом дим,
а в хаті іній, навіть, на перині.

Це ж треба так, лиш за одне життя,
світ незворотньо знищила людина.
Впаде на нас із Космосу сміття
і знову буде Бог місити глину…

  2020 р.