Літо 1961-го року

Стихи о жизни / Читателей: 36

Инфо

Біжать, спішать за обрій дні.
Вже крила пробують лелеки,
поважно ходять по стерні
і не ховаються від спеки.

На горбі тік. Там пил стовпом,
там виростають гори збіжжя.
Зависла хмарка над ставком
і лягла тінь на роздоріжжя.

З розгону вбігли в став бички.
Хвости у них, немов мочала.
Ще не сполохані качки
жирують, бо їдять немало.

Вже скоро набіжуть стрільці,
у кожного азарт і сила.
Візьмуть пернатих на приціл.
Не вберегти від шроту крила...

Лиш хитра чапля в комиші
враз стане чучелом, від страху...
Ех, гармаші, ви гармаші,
за що не любите так птаху?

Роз’їдетесь, а у корчах,
кричатиме вночі підранок.
Так плаче, ніби і не птах -
затихне назавжди під ранок...

На млаку вляжеться туман.
Клепатимуть селяни коси...
Швидкий сніданок і на лан -
косити добре, як є роси.

Є там і перший мій покіс,
немов рядочок на папері.
Садок мій за городом ріс,
а льос відкрив чужинні двері...


    1988 р.