Ми люди чи вже стадо?

Философская лирика / Читателей: 31

Инфо

Якби ж то так: грішив, грішив весь рік,     
а прийшов марець, просить чоловік
“простіть мене – гріхам я втратив лік»…
І ти – святий і чесний на весь вік.
Придумав хто: всі, неначе рота,
йдуть туди, куди йти неохота,
де я – не я, де ти – не ти? Різні!
Я з губачів, а ти з роду грізлі.
Люблю щодня, не тільки навесні.
Є свято, з салом, не у дні пісні.
Стараюсь зло людям не робити,
Богом дану, лиш її любити,
бо гріх – це гострий камінь на спині,
із ним долати всі шляхи земні...
Хочу жити так, як тільки зможу.
Пам’ятаю Заповіді Божі,
бо важкий хрест мій, лиш мені нести.
“Прости, – молюсь, – і кривдників прости...“.
В стаді? В стаді я, як всі поганий.
Ви простіть землянина, земляни,
бо з друзями і я для них свояк.
Простіть, якщо я щось зробив не так.

  2024 р.