Моє свято

Религиозная лирика / Читателей: 47

Инфо

Тепер моє свято – це «два кольори»…
Та нині уваги на це не звертайте.
Вже линуть колядки і свічка горить,
вітайте Ісуса і друзів вітайте:

      «Христос народився!»
          «Славімо Його!».

Свою коляду затягнув вітерець
холодний і мокрий – вовком завиває.
Не чує нас грішних Всесвітній Творець –
муруємо храми, а віри немає.

Де наша любов до подібних собі?
Де наша турбота, про розквіт природи?
Зневірився й я, зачерствів, ослабів,
а Бог мріяв бачити вільних і гордих.

Давно ми – раби, здатні вбити Христа,
не любимо правди, готові до зради…
Хіба це від розуму гинуть міста,
бо в когось освячені танки і «гради»?

Не знає Ісус, що  Його розіпнуть,
бо правити світом спішать ненаситні.
Про це не для свята. Святкують і п’ють
блюзніри, між чесними – ті же бандити.

Іду розчарований в тьму небуття
і знаю, що так зневірятись не гоже.
Скалічена старість, безцільне життя…
Молюсь: Україну спаси, Сину Божий!

  2022 р.