Пекло

Гражданская лирика / Читателей: 58

Инфо

І хочеться писати про любов         
і про її блаженства й насолоди… 
Нестримний час  усе переборов ¬–
сучасність викликає гнів і подив.

Яке кохання? Святість його де?
Оголені пупці… В смердючім барі,
не ВІН до НЕЇ, а вона іде
і тхне від неї гидко перегаром.

Шепоче: «Хочеш, чувачок, мене?
Бери вино і… бавимось до рання».
Було в ній все природнє і земне,
а нині це –– дорожня калабаня…

Чия ти, доню? Хто тебе повчав,
як маєш жити в чистоті і вірі?
Невже підвал? І Янгол не кричав:
«Це не любов! Дівчатка, ви не звірі!»

Може й кричав. Цигарки і вино,
попса і опій зламували дужих,
і нині бар, як рідний дім давно…
Там вхід у пекло! Там вмирають душі!

  2006 р.