Пий! гуляй!

Гражданская лирика / Читателей: 31

Инфо

Коли влада дурнувата,
кожен день, неначе свято!
Хто кричить, що важко жити,
якщо жерти й не робити?
Кожен сам собі прем’єр,
прокурор, суддя і мер.
Кожен – сам собі, для себе.
Молодь подалась у жебри.
Жінки турків обнімають,
доні негрів ублажають…
Не димлять давно заводи,
хріном заросли городи…
А я на лавочці дрімаю –
на своїх колег чекаю.
Разом вип’ємо «сто грам»
«за здоров’я!» і «за дам!».
На закуску: пів хлібини,
огірок і цибулина…
З нами гарна молодичка
безвідмовна, бо вдовичка,
то чому б не заспівати
нам про Ксеню і Карпати?
Можна все: із псами спати,
по песячому здихати,
не страждати, не кохати,
на тарифи наплювати!
А старенькі, хай страждають,
хай весь світ цей проклинають,
пандемії, чуже свято
і державу  дурнуватих!

  1998 р.