Свято без свята

Гражданская лирика / Читателей: 29

Инфо

Весна, неділя і для всіх поетів свято…
А хто, скажіть, з письменників не п’є?
Хіба ще не розбещені життям дівчата,
які й серед поеток, мабуть, є?
А я вже в осені – тут інший бік планети
і вдень жара. В купальниках жінки
і, лише в шортах, з ними зовсім не поети,
а бородаті, модні парубки.
П’ють, ніби пиво світле, що не пахне пивом,
та феї не дурненькі – п’ють вино.
А я п’ю «капучіно» дороге на диво
і панорамне дивлюся кіно.
Тут зовсім інший світ. Ніхто мені не ворог.
індус в чалмі, чи Раду–«молдаван»,
китаєць, предків тих, що видумали порох
і, навіть «в стєльку» п’яний вже, Іван.
Ніхто, крім мене, нині тут заради свята – 
завізно в барі в кожний вихідний.
Нам би таку же, а не наймитську, зарплату
і був би в нас такий же рай земний…
Але у нас іще не може бути раю,
бо в нашій владі – Гамана сини.
Лиш патріоти в нас за Волю помирають,
а в Конче – Заспі ще нема війни.
А ми, «письменники», хіба на полі бою?
Літаємо і, наче жебраки,
до тих же злодіїв, з повагою й любов’ю
ідемо, щоб нам дали копійки,
бо нині ми – ніхто для влади казнокрадів,
як вчителі і наші лікарі…
Їм, не охрещеним, дорожчі «ГЕЙПАРАДИ».
Вони – тепер господарі землі.
…Святкуємо, але немає в душі свята.
Хіба такими бачив нас Ісус?
Усяких «писунів» і «писунок» багато,
а де такі, яким був Василь СТУС?!

  03–03–2024 р.