Це вже весна

Гражданская лирика / Читателей: 46

Инфо

На перше травня до дурі пив москаль,
бо привід був – рабів велике «свято»,
а українець знову брав рискаль,
а по не нашому, по їхньому – лопату
і в полі зранку плідно гарував,
не розгинався до приходу ночі.
Щось вже саджав, поміж дерев копав…
Біліла сіль під вечір на сорочці.
Після вечері, втомлений упав,
бо таки шанс – ці вихідні весною
«Відпочивати будемо в гробах, –
казав дідусь,– бо за роботу мою,
в колгоспі не зароблю і на лах…
Тому спасіння наше – ця земля!
Дасть Бог дощів і вродять бараболі,
до січня набере ваги свиня…
Наш хліб і борщ, і сало тут, у полі!»
* * *
А у містах? З параду і в село,
або на дачу – на шість соток раю…
Тут грядочки, і сад, і джерело
й сусідка Ганя… Собі ціну знає.
Вклоняються землиці старички,
щоб мати осінню картоплі повний льох.
Хтось виростить кролі, а хтось качки.
Квасолька буде, гарбузи, горох...
І свято буде світле, весняне!
В повітрі аромати: шиночка, ваніль...
Таке наше життя – здебільшого сумне,
але багаті празники довкіль,
бо щедрі ми, гостинність зберегли.
Округлі очі друзів з чужини -
для них ми бідні, а які столи!
Ми не скупі і, навіть, в час війни.
* * *
Із кошичком щасливе йде дівча,
у мами пасочка і крашанки красиві…
Ховає квочка м’ячики курчат,
і від туманів всі долини сиві –
це вже весна! І Божий Син воскрес,
і крашанками граються онуки…
Дивлюсь із сумом на високий хрест
і бачу цвяхи, і Ісуса муки…

    2021 р.