Виють сирени

Гражданская лирика / Читателей: 26

Инфо

Виття сирени, як виття вовчиці.
Мороз по тілу і дибом волосся.
Куди сховатись? Є метро в столиці.
В селі сім’я ховається у льосі,
а у містах підвали – то могили,
«сімейні склепи», як вигрібні ями…
Хіба хтось думав? Жили, і любили,
лиш казнокради були ворогами.
І «теплодари» – лиси ненаситні,
не убивали, тільки грабували,
то й не хати, оці шахраї спритні,
собі палаци царські будували,
щоб увійти на все життя в «еліту»,
щоб мати схрон  надійного підвалу,
за мурами високими з граніту
вони сховаються, як у норі Уралу.
Та чи сховався грішний хтось від Неї?
Знайде злочинця смерть, не відкупитись!
Кому судилось виснути на реї*,
не зможе той у морі утопитись…
Сирена виє, закликає вперто,
шукати склеп і страх уже у серці.
Як жаль, що вік не дозволяє вмерти,
якщо судилось, воїном у герці*…

                      рея* – круглий брус, який
                                  прикріплюють до щогли
                      герць* – у козаків двобій воїнів.
    2022 р.