Замість заповіту
Религиозная лирика / Читателей: 120Инфо
Прийде пора повернення душі
в свою обитель, сущим невідому,
ви плакати, шановні, не спішіть –
тіла вмирають, душі йдуть додому.
Те, що із глини, в глину перейде,
поношене, змордоване і хворе.
Жалів достойне тіло молоде,
бо смерть дочасна – це велике горе.
А я дійшов до невеселих літ,
вдалось у двох епохах проживати,
продовжив кушнірів козацький рід.
Не осрамив ні дідусів, ні тата.
Раб, між рабами, я не був рабом,
не скурвився, заради партбілета.
Ненавидів й любив весь цей содом.
Не всі любили у мені поета…
Тепер це все помножене на нуль.
І я грішив… Чи всі мене простили?
Сховатися від кари, як від куль,
ніхто не зміг і тут, і я безсилий.
Не зміг, а міг не осквернятись злом.
Прошу Вас, будьте кращими синами
і душі не настигне Вавилон*,
і наші янголи радітимуть із нами.
І дасть Господь притулок для душі
у іншім світі, досі невідомім…
Ви плакати, жаліти не спішіть –
душа, вже вільна, поспішить додому.
Вавилон* – Падіння Вавилону було актом с справедливої відплати Божої.
2022 р.
Комментарии (2)
Alison, Дякую. Вам можна позаздрити, бо Ви знаєте те, що мені було недоступним колись, а сьогодні я не бачу ПОТРЕБИ підганяти стиль під «сучаснсть», бо з часів Вови Маяковського, якого (до слова) матеріально підтримував багатий жид нашого Тернополя (тут їх було 60% від всього населення) і донині, йде боротьба між «бджоли цвірінькали, горобці гуділи» і реалізмом. Я стараюсь і одобрюю появу нових метафор, але!!! «зарозумні вірші», навіть дуже талановитих, потрібні тільки самим модерністам. Народ не сприймає таку «поезію», бо вона красива, як пластмасові квіти, але мертва. Хто із «сучасних» наблизився до наших ГЕНІЇВ? Ніхто, бо це вирішує весь народ!!! І мене вчили: знайди діамантову метффору і створи навколо неї вірш ЗРОЗУМІЛИЙ ВСІМ. Ящо ми говоримо: «Я Тебе люблю!», а німці: «Тебе люблю я!», то який сенс мені писати по чужому? З іншого боку, навязування нам не українського традиційного і рідного, вважаю одним із сособів знищення нації. Дуже вірне: "...і чужому научайтесь, але свого не забувайте!" А щодо Бога і смерті, я сам побуав в комі, багато дізнався від мертвих сина і коханої про ТОЙ світ. Якщо коротко, то мобільний телефон жінки, за 3 дні до смерті повідомив мені час і день смерті, потім РІВНО, секунда в секунду, телефон «розмовляв» зі мною (пі-пі, пі-пі...) 40 діб. А до цього, я сумнівався: «Хто про це (про душу) знає, адже ще ніхто звідти не повернувся?» Тепер я таким жорстоким способом переконався в тому, що це правда. 32 живих свідки цого чуда: священник, медперсонал, родина, друзі, сусіди і її колеги по роботі. Миру нам і Вам успіхів!