Замовкніть, гниди!

Гражданская лирика / Читателей: 41

Инфо

Замовкніть юди! Досить вже брехні!
Пішли в історію «оранжеві надії».
Вже ті сумні, хто у буремні дні
стояли в Києві безстрашні, гонорові,
готові вмерти, як мільйони тих,
що полягли за волю Україні…
За мур сховався злодій – носій лих.
Його палац, як на дорозі міна.

Пора! Пора підленьким ворогам
сказати в очі: «Згиньте, демагоги!
Ви служите дияволу – не нам!
Покиньте нас! Щасливої дороги!
Кому, чужинцю, змурував палац?
Украв навіщо шмат чужого поля?...»
Радіють нині злодій і паяц
дісталась їм, а не народу, воля.

Колись терпіння перейде у гнів
і вибухне, як кинута граната.
У словниках немає таких слів,
які сказати хочу депутатам,
бо весь парламент став давно чужим –
там, як не дурень, то брехлива дура!
Там дуринізм досяг своїх вершин!
Ніхто не знає, що таке культура!

Замовкніть, зайди! Вам не дорога
земля, що кров’ю месників полита!
Кожен із вас тільки мошни слуга,
тільки себе навчилися любити!
Моя Держава – це Клондайк для вас,
бо ви – потомки Каїна і Юди!
Украли волю, та прийде той час
і вам за зради покарання буде!

  2005 р.