Землі потрібні сіячі

Пейзажная лирика / Читателей: 37

Инфо

Маестро Час, а зорі – ноти,
як бубен місяць, сцена – світ.
Вже диригент умився потом –
невтомному мільйони літ.

Від ораторій я втікаю
у позазоряні світи.
Собі земному дорікаю
за спалені колись мости.

Маестро підійняв правицю
і насторожились смички.
Сховались сойки і синиці,
завмерли ялинок свічки.

Усе земне чекає грому
і я, ще пастушок, молюсь.
Бандитські в пам’яті погроми
і мовчки плачущий дідусь.

З тих пір не довіряю небу –
не чують там земних плачів.
Землянам конче миру треба,
землі потрібні сіячі!

1997 р.