«моя…моє»

Философская лирика / Читателей: 56

Инфо

Від братовбивств тисячоліть
в намріяну біжу епоху –
втікаю від земних страхіть,
де зради, пандемії,.. блохи.

Я оправдовую той час,
коли злочинців всіх вбивали.
Ми втратили останній шанс
і знов війна, і знов вандали.

На «НАШЕ» кат сказав: «МОЄ!»
Був звір прихований в людині.
А що в нас «НАШЕ»? В нас «СВОЄ»,
лиш тіло, зліплене із глини.

Господь дав кожному свій край,
його багатства. Що ще треба?!
Твори! Будуй земний свій рай,
бо ти людина – не амеба!

Епохи миру не діждусь.
Банда панує і вбиває…
«МОЯ!» – так тішився дідусь:
«МОЯ ЗЕМЛЯ!» А скільки має?

«МОЯ!», «МОЄ!», «УСЕ МЕНІ!»
Гребуть трильйони ненаситні –
це людства вороги земні,
народам й Господу огидні!

2000 р.