Із глини в глину

Философская лирика / Читателей: 169

Инфо

За осінню – зима,
як за бабусею онука.
Тисячоліттями
відмірюємо час,
і віримо в безсмертя,
а розлука,
ота остання,
вже чекає нас. 

Із глини в глину.
Хотів би не в морози.
І щоб не на війні,
і не в голодний рік,
і не в потоп…
Скрипить і нині возик –
везе труну…
Такий ракетний вік.

Пілати знову
руки обмивають
і не міняється
життя жорстока суть,
і каїни братів
своїх вбивають,
і юди душі,
за «доляри», продають…

Незрима смерть
чатує за дверима,
Хтось, раптом, впав,
а хтось роки хворів…
Людські страждання,
мабуть, незборимі.
Чи Бог такими
нас бачити хотів?

  2000 р.