и-нет
Чарівнице!
Рідною... / Читателей: 30Инфо
Не шукай серед примар спасіння,
Зілля не вари із щирих слів.
Чаклувати - то, напевно, марне вміння.
Хто щасливим стати з ним зумів?
Зачини в скарбниці потаємне.
Заховай в повзучому в’юнку
І не розсипай із вуст своїх даремно
Риму дивовожну та п’янку.
Бо слова – то трунок найсолодший,
Найгіркіший трунок з-поміж всіх.
Знову смуток твою радість переможе,
І сльоза здола твій щирий сміх.
Та й тікай, зірви себе з коріння,
Шляху запитайся у Стожар…
Чаклувати – то, напевно, марне вміння…
Віршувати – Божа кара, Божий дар…
© Лиави Ди, 04.01.2019. Свидетельство о публикации: 10050-167296/040119
Комментарии (8)
Може й так! Сподобалось.
віршувати-то карання боже.
то- примари, то-головний біль...
жити краще без напруги, може,
тільки ж зваби Музи все навкіль!)))
Трохи сбоїть, але гарне!
Куринный Сергей, ага) і без еротики)
Куринный Сергей, про те, що «сбоїть» — знаю. Свідомо не хочу рівностей. Дякую за відгук.
Ви теж щось маєте проти еротики?
Куринный Сергей, ні в якому разі. До то ж не вважаю себе компетентним критиком. Та й мінуси не ставлю ніколи… майже). Але маю таку думку, що писати еротичні вірші — це вищий пілотаж. Колись я теж намагалась. Але я слабка у віршуванні і нічого кращого за «Ты пальцем рисуешь цветок над ключицей, ко мне прикасаясь едва. И хочется в небо кричащею птицей, и кругом идёт голова...» у мене не виходило. Тож я залишила спроби. Вміння передати чуттєвість словами дуже складно. Ваш вірш відвертий, але не чуттєвий. Це скоріше опис відчуття чоловіка)
Тому я його і не вікладав, можеб і не віклав на сайт, але причини тому є, вони в коментаріях під опусом...) Але в мене є і чуттьєві...)))
А ще є екс завсім не еротичний на українській мові, трохи підшаманений, який я теж поки що не вікладав на сайт...