Реквієм за Кобзарем
Читателей: 19
Инфо

До тебе, Кобзарю, взиваю я знову,
за тебе молюся усні й наяву.
Від серця до серця уніч цю зимову
лунає молитва за душу твою.

У грудях відзивається болем,
той відчай, що тобою володів.
Нема куди іти з тобою чистим полем,
нема того, чого ти так хотів.

Нема єднання, мужності, завзяття,
того, що восхваляв  в своїх палких віршах.
Є марнославство, святості не має
і стоптані мозолі в споришах.

А ти писав про вільну України,
про правду, хоч вона гірка,
а бачимо сьогодні лиш провину,
що правди не єдиного рядка.

Твій час пройшов, а може вже настав.
Твої слова тривожать мою душу….
Лише вогонь надії не згасав
Зимову, неминучу стужу…

© Надежда Ковальчук, 28.02.2014. Свидетельство о публикации: 10050-92192/280214

Комментарии (0)

Добавить комментарий

 
Подождите, комментарий добавляется...