Віяна
українською рідною... / Стихи о любви / Читателей: 19Инфо
Я питала у вітра :
«Чи з коханим далека дорога?»
Він бешкетник сміявся ,
забавлявся волоссям моїм
І розвіював світом
Думи – хмари : « Кохатимеш довго!»
Й шепотів : «Може завтра
Стане інший жаданим твоїм?»
Впали хмари із неба.
«То не правда!» -завила зла буря
Й вітер так розігнала,
Що стогнала в жалобі земля.
«Шаленію від тебе!
Незрівнянна ти, навіть в зажурі!»-
Обійняв ,-« Ти впізнала?
Відтепер твій коханий –то я...»
-Ой, підступний ти, вітре!
Загубила з тобою я спокій...
-А навіщо ж питалась?
Чи сумління в коханні цвіте?
Хто скажи може знати
Про твоє майбуття? Але поки..
То для себе коханку
Я навіяв і мріяв про те...
Подивилась в минуле:
«Хто ж ті сумніви сіяв у щастя?»
Шлях проклав запах мирту
До насправді жахливих отрут.
Наче сном промайнуло
Одкровення, любові причастя»
«Хто довірився вітру,
Той поринув у вир переблуд...»
Комментарии (10)
А дзе падстрочнiк?
Я не разумею на украiнскай мове
Вітер насправді распустник, що плутает все.
Іноді тим що у відчає казку несе.
Al les, Попробую написать перевод)))
бешкетник, підступний, загубила спокій...
ХІХ век)))
это хорошие стихи без будущего, мне кажется… потому, что подобного было много уже… нужно искать другие эпитеты, другие метафоры...
Дуже гарні вірші! Легкі, повітряні. Така і має бути розмова з вітром.)
Константин Куликовъ, Возможно Вы правы.
Я пытаюсь учиться выражать эмоции и при помощи других стилей)))
Regul, Дякую Вам!
Виктория Кравцова, Дякую! Все думала, чи виставляти вірші українською, чи сприймуть ...
Ваша відповідь українською всі сумніви розвіяла)))
universal, Приємно)))
Мара Рута, Лина Костенко — и образ и метафора, обратите внимание… или Роман Скиба… современные поэты же)))