Вона благала

українською рідною... / Стихи о любви / Читателей: 24

Инфо

Вона благала: «Не змарнуй ту мить,
У котрій я залишусь із тобою!»
І досі її слово ще бринить
Над стиглим сивим полем гіркотою.
І досі височить дзеркальний плес -
Виблискує й гука словами тими.
І шаленів, й злітав я до небес!
І дихав, і плекав , мов пив очима
Той полиновий пряний її зов -
Ті співи і спокуси, і спокути!
Вона мене просила знов і знов,
та не лишалась –
Так і має бути!

Бо те, що людям досягти вдалося,
Стає немилим  снігом у волоссі…