Байка про зайців та розподіл землі

Басни / Читателей: 37

Инфо

Було чи не було-не знаю
Та, що почув- те й сам брешу
Давно- давно в зеленім гаї
Зайці наводили межу.

Пів віку прожили у мирі,
Гуртом творили ціль-мету,
Та ось сорока прилетіла
Й принесла на хвості біду.

Мовляв, у лісі, кожен знає,
Там лев наділи роздає-
І хто наділ той уже має,
Той себе паном визнає.

Проскрикотавши полетіла
За мить забувши, що плела,
А зайці миттю підхопили-
Ми теж пани,хоть і з села!

Мерщій усе вони ділити-
Та кожен хоче ласий шмат-
Вже вуха почали крутити,
І друг не друг,і брат не брат.

І цілу весну, літо, осінь
У сварці провели зайці,
Та ось зима вже на порозі,
А їсти що? Одні кущі!

І розбрелись вони по світу-
Ну,хто куди- хто в луг, хто в гай,
А в зимку-під скирдою жити
І згадувати рідний край.

Та й по ці пори,тільки зимно,
Кору всю зайці об'їдять.
А я скажу,кому не видно,
Що в моїй байці є мораль.

Гуртом і батька легше бити,
Що не почни,то буде толк-
В гурті і мирі треба жити
Й не слухати дурних сорок!