Ми – лицеміри

Гражданская лирика / Читателей: 6

Инфо

Якось не так ми віримо. Не так!
Не чує Бог і від дітей молитви.
Ніщо церкви, бо навкруги бардак –
для нас ніщо людини кров пролити.

При владі хто? Рецидивіст, актор…
Їх Вельзевул підсовує громаді.
А судді хто? Хто нині прокурор?
Той, хто тупіший, у Верховній раді.

Чому? Бо ми довірились брехні.
Стара олжа: «Вся влада дана Богом».
Ніколи не повірю! Ні! Ні! Ні!
Украли владу злодії надовго.

Уже і нас понтифік продає.
Намісник він? У нього вчитись вірі?
Він про багатство думає своє,
тому прощає вожака і звірів.

Це така віра в справедливість, в мир?
Дивуємось: «Чому Господь не чує?»
Бо ми, для себе, вибрали ясир
і ворог нас усіх давно лінчує.

Ми – лицеміри! В цім наша вина.
Нами керує не Господь, а демон!
Звідси всі біди наші і війна…
Забули ми: для чого тут живемо?

Пора відмити владу від лайна.
Створити пекло злодіям у льосі.
Хай буде Конституція одна –
це Заповіді Божі! Цього досить!

  2024 р.