А допоки ти спиш
Українські / Стихи о любви / Читателей: 22Инфо
А допоки ти спиш, у мене тут сходять з орбіт
Всі планети, супутники й навіть суцільні галактики.
А допоки ти спиш, відбудовую заново світ -
Вистачає на це в мене сили, натхнення і практики.
А допоки ти спиш, я руйную між нами мости,
І будую плоти й переправи місцевого значення.
В решті решт й як ніяк, але поки є ти,
Неважливо, якими шляхами іти на побачення.
А допоки ти спиш, я спиняю й пришвидшую час,
Намагаюсь сумлінно нарешті навчитись чекати,
Адже завжди ночей забагато для мене й замало для нас,
Та все рівно - прекрасні, а отже, воно того варте.
А допоки ти спиш, я тихенько цілую в плече,
Й розумію, що поруч з тобою все в світі можливо.
Ти прокинешся - й в погляді ніжних очей
Я побачу щось вкрай необхідне й забуду усе неважливе.
Комментарии (5)
красиво звучит. хотя,
"сходять з орбіт ... суцільні галактики"
мені здалося перебільшенням. но я не спец в астрономии.)
последние четыре строки мне показались слишком обычными, если не сказать заштампованными.
но мне очень понравилось, почему то Іздрика напомнило.)
Дуже полюбляю вірши україньскою.
miminimi, Можна кому втулити) Дякую))
Амели Монмарт, есть влияние) Ибо я его обожаю)