КиIв. Про волю

Не все равно / Гражданская лирика / Читателей: 20

Инфо

Не першi ви, хто простяга долонi,
До волi, що в солодких зве вас мрiях,
На неI незнищенна в вас надiя,
З давен Шевченка, Орлика... на спомин,

Як заповiт нащадкам залишили
Горяче серце й непоборну волю,
А мiй Хрищатик, вмитий чиюсь кров‘ю,
ТiЕI волi димом задушили?

Хiба такоI волi ви бажали?
Чи вам не сором зазирнути в очi,
Якщо б могли, отих, колись щоночi
Хто за ту волю серце вiддавали?

Старий Днiпро, що так багато бачив,
Зчорнiв вiд дум про Iхню перемогу,
Вiн кличе хоч когось на допомогу,
I тiльки зорi бачать, як вiн плаче.

PS. Прошу прощения у всех, кто не знает языка. Я постараюсь сделать литературный перевод этой части, но позже.