Нeмов до біди

С болью в душе / Стихи о любви / Читателей: 8

Инфо

Тихо на пристані, вітер не віє,
Місяць не світить - немов до біди.
Чекає дівча коханого хлопця,
А він не приходить години вже з дві.

“Чому не прийшов? Чому не з’явився?“
Жахливі думки гризуть знов її.
Самотні години, мовчання і тиша
Вбивають надію, що вірний він їй.

Година проходить, а він не з’явився,
В почуті плітки уже вірить вона.
Дівча йде із пристані і у сльози лиш капають.
Навіщо він так повівся із ней?

Без нього немає бажання більш жити
І пильність зникає за горем й слізьми.
Останніми спогадами залишаться в неї
Світло фар, звук гальма і зникаючий біль.