В Память Подруги

Лирика / Читателей: 16

Инфо

Мою бiлу сукню зачiпав вiтерець,
I грайливо плечi лоскотав,
По небу хмаринки неначе овець
Пастух до купи збирав, то знов розганяв.

Сонце ховалося за горизонт,
Так сумно чомусь Менi стало,
Настав вечiр, засвiтили зiрки,
I пiтьма Моi сльози сховала.

Пiдiйшла до води...
I до Мене хвилi шепотiли:
“Зайди,мила,не бiйсь,пiдiйди“,
I луна у водi заiскрила...

Я одною ногою у воду ступила,
“Ближче,люба“-шепотiли хвилi.
I луна за собою манила...
Й крижаними обiймами стрiла.

I нiколи вже не взнають
Що турбувало мене в цю хвилину,
Нехай тiльки мене пам’ятають
Не як слабку, а як сильну людину...

Е.К.С.

13.09.2012.