Зустрiч з юнiстю

 

Читателей: 9

Инфо

Нас доля  несе  вiтрами,
А ти принiс цей  квiт,
Як вiрнсть iз голубами,
Такий  годинний хiд.

Закоханий  зi школи,
Тепер ти  дипломат,
I вже дрiбнi  розмови,
не пом’ятає  сад.

А зараз  свiтять  зiрки,
i весело нам разом,
Але ж нема той  мiрки,
що  розлучились  зрадно.

Яка ж це сумна значущiсть:
кохання,  зустрч  давня.
I  що  здавалось  вIчнiстью,
Не стала  з неба,  манною.