вона
Читателей: 37Инфо
Вона мені дзвонила та питала
Кохаю я її, а може ні,
І все одно вона мене кохала,
Щоб не робив та не казав я їй.
Вона мені всі сльози вибачала,
Та відчувала серцем тяжкий біль,
Але мені нічого не казала,
Окрім. Ти мій ти тільки мій.
Вона терпіла горе та страждала,
А я її, навіть, не дзвонив,
І все ж-таки вона мене чекала,
Та мріяла, що я залишусь їй.
Вона мені подобалась найбільше
Від радості, від щастя, від життя,
Але і біль дарила ширший
За море, всесвіт й набуття.
Вона мені до серця упадала
Та бачити її, чомусь не міг,
Вона мене так ніжно цілувала,
А я від поцілунків її біг.
Але ж вона найкраща в цьому світі ,
Неперевершена вона серед усіх,
І прагну я її, як прагнуть діти
До матері; та чую її сміх.
© ОЛЕГ БУШМИНА, 30/09/2010. Свидетельство о публикации: 10050-2781/300910
Комментарии (6)
Красиво написано!Очень часто мы не ценим то,что имеем, хотя и понимаем,что досталось-то нам ЛУЧШЕЕ!!
Четкие строки!!! Браво!
Вона мені сьогодні подзвонила... Ірина Білик.
очень красиво это о ваших чувствах?
—Вы ее не звонили? Или все-таки ей?
— Тут несомненно надо "більше" . И потом, Вселенную и море я признаю широкими, но почему "набуття"?
....Так,вірш недопрацьований-це факт,однак майже всі тут аматори...))))У тебе все вийде!!!Ці слова...фрази...каяття і безжальність....Я все зрозуміла...!!!!+1
Чудовий вірш!!! Почуття передано досконало!