Буває, іноді старий
 Не знає сам, чого зрадіє,
 Неначе стане молодий,
 І заспіває… як уміє.
 І стане ясно перед ним
 Надія ангелом святим,
 І зоря, молодость його,
 Витає весело над ним.
 Що ж се зробилося з старим,
 Чого зрадів оце? Того,
 Що, бачите, старий подумав
 Добро якесь комусь зробить.
 А що ж, як зробить? Добре жить
 Тому, чия душа і дума
 Добро навчилася любить!
 Не раз такому любо стане,
 Не раз барвінком зацвіте.
 Отак, буває, в темну яму
 Святеє сонечко загляне,
 І в темній ямі, як на те,
 Зелена травка поросте.

Перша половина 1849, Косарал