Нащо мені женитися?
 Нащо мені братись?
 Будуть з мене, молодого,
 Козаки сміятись.
 Оженився, вони скажуть,
 Голодний і голий,
 Занапастив, нерозумний,
 Молодую волю.
 Воно й правда. Що ж діяти?
 Навчіть мене, люде,
 Іти хіба до вас в найми?
 Чи до ладу буде?
 Ні, не буду чужі воли
 Пасти, заганяти;
 Не буду я в чужій хаті
 Тещу поважати.
 А буду я красоватись
 В голубім жупані
 На конику вороному
 Перед козаками.
 Найду собі чорнобривку
 В степу при долині —
 Високую могилоньку
 На тій Україні.
 На весілля товариство
 Вийде погуляти
 Та винесе самопали,
 Викотить гармату.
 Як понесуть товариша
 В новую світлицю,
 Загомонять самопали,
 Гукнуть гаківниці.
 Як положать отамана
 В новій хаті спати,
 Заголосить, як та мати,
 Голосна гармата.
 Гукатиме, кричатиме
 Не одну годину.
 І рознесе тую славу
 По всій Україні.

Перша половина 1849, Косарал