Ой не п’ється горілочка,
 Не п’ються й меди.
 Не будете шинкувати,
 Прокляті жиди.
 Ой не п’ється теє пиво,
 А я буду пить.
 Не дам же я вражим ляхам
 В Україні жить.
 Ходім, батьки-отамани,
 У Фастов в неділю
 Та надінем вражим ляхам
 Кошуленьку білу.
 Ні, не білу, а червону…
 Ходім погуляєм.
 Та в пригоді свого батька
 Старого згадаєм,
 Полковника фастовського
 Славного Семена.
 Ходім, брати: не згинете,
 Хлопці, коло мене.

В Переп’яті гайдамаки
 Нишком ночували.
 До схід сонця у Фастові
 Хлоп’ята гуляли.
 Прийди з того Межигор’я,
 Наш славний Палію,
 Подивися, що той Швачка
 У Фастові діє!
 Добре діє! У Фастові,
 У славному місті,
 Покотилось ляхів, жидів
 Не сто і не двісті.
 А тисячі. А майдани
 Кров почервонила.
 А оранди з костьолами,
 Мов свічки, згоріли.
 В самім замку невеличку
 Церковку святую
 Не спалено. Отам Швачка
 Співа алілуя.
 Хвалить господа, веселий,
 І каже сідлати
 Коня свого вороного:
 Має погуляти
 У Бихові, славнім місті,
 З Левченком б укупі,
 Потоптати жидівського
 Й шляхетського трупу.


Друга половина 1848, Косарал