А ти, задрипанко, шинкарко,
 Перекупко п’яна!
 Де ти в ката забарилась
 З своїми лучами?
 У Версалі над злодієм
 Набор розпустила?
 Чи з ким іншим мизкаєшся
 З нудьги та з похмілля.
 Горнись лишень ти до мене,
 Та витнемо з лиха;
 Гарнесенько обіймемось
 Та любо, та тихо
 Пожартуєм, чмокнемося
 Та й поберемося,
 Моя крале мальована.
 Бо я таки й досі
 За тобою чимчикую:
 Ти хоча й пишалась
 І з п’яними кесарями
 По шинках хилялась,
 А надто з тим Миколою
 У Севастополі, —
 Та мені про те байдуже;
 Мені, моя доле,
 Дай на себе подивитись,
 Дай і пригорнутись,
 Під крилом твоїм любенько
 В холодку заснути.


[9 лютого 1858,] Нижній Новгород