Така, як ти, колись лілея
 На Іордані процвіла
 І воплотила, пронесла
 Святеє слово над землею.
 Якби-то й ти, Дністровий цвіте…
 Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть.
 В Сибір в кайданах поведуть.
 І ти, мій цвіте неукритий…
 Не вимовлю…

Веселий рай
 Пошли їй, господи, подай!
 Подай їй долю на сім світі
 І більш нічого не давай.
 Та не бери її весною
 В свій рай небесний, не бери,
 А дай твоєю красотою
 Надивуватись на землі.


19 апреля 1859, [С.-Петербург]