Интернет
Наш старый сад
Конкурсные / Стихи о любви / Читателей: 41Инфо
Наш старый сад. Расколоты дорожки.
Нестриженный газон. Жасмина дух.
В нем поселились счастья отголоски,
И трели соловья, лаская слух.
В нем налились плоды груш, слив и яблонь.
Они взывают жалобно: “Сорви“.
Здесь ходит Осень и рукою дряблой
Наносит штрих растаявшей любви.
Растаявшей, но вовсе не забытой
Ложащейся росою по утру.
И яблоки, что той росой умыты,
Мы тайно похищаем в том саду.
© Елена Житникова, 09.08.2023. Свидетельство о публикации: 10050-194510/090823
Комментарии (24)
VINTOREZ, а ти як мене втомив, — Чатник Срачу (ЧС).
діду ти зовсім як ото телятко) Чого ж ти мені там бельмочишь у лічке, коли в ЧС поставив?! Розум є в діда?
P.S. ты не повторяй за мной - повторяй)))
VINTOREZ, геть, зраднику!
обоснуй дед! Кого ж це я зрадив? Та коли? Тоді як ти на конкурсі усіх обклав лайном, а себе коханного на перше місце?!)))
Тобі ж і Мордік казав тай Костян, а ти дурника включив, та з деменціонною посмішкою, знов як пердя по ярмарку тут кренделя виписуєшь)))