Я прокидаюсь й бачу сіре небо

Читателей: 6

Инфо

Я прокидаюсь й бачу сіре небо
І згадую свій сон про тебе
А потім бачу твоє фото на столі
І розумію, що тебе немає на Землі.
Ти десь далеко в небесах літаєш,
Й, можливо, ти мене не пам’ятаєш.
А я живу, ні не живу - існую.
Ночами я твій голос чую.
Я спів твій чую, потім дзвінкий сміх
А потім згадую солодкий гріх.
І все це трапилось неначе не зі мною,
Тепер я почуваюся для всіх чужою.
Я дивлюсь людям в їхні очі
І з нетерпінням знов чекаю ночі.
Я знаю, що вві сні до мене ти прийдеш
Й краплину радості мені ти принесеш.
Але настане знову цей зловісний ранок,
І знов зустріну я одна світанок.
І знов почнеться все з початку,
Від болю схочеться мені кричати.
Й обмиє небо знов мене водою,
А я повторю: “Я завжди з тобою“.
Почнеться знов гроза і блискавиця спалахне,
А я відчую знов тебе.
Й, немов ножем, моє пробите серце
До неба голосом глухим озветься.
Я закричу, почну його благати
Мені тебе назад віддати.
І раптом зникнуть в небі хмари сірі
Й до мене знов повернеться в кохання віра.
Над головою в мене сонце засіяє,
Й мелодія весела в моїй душі заграє.