«але ж» мiй дiм…

Читателей: 36

Инфо

Горить душа, сумує та болить,
За мiй народ , застряглий у полонi,
Iз вибором без вибору, iз митi в мить…
I круговерть думок начавлює на скронi…

На що чекати ? сподiватися на що?
Розбите сердце навпiл,на долонi.
Спаплюжине життя «звичайних багатьох»
I я по сред них , i «всi стороннi».

В дитинствi я радiла, що живу,
На тiй землi, де не бувє лиха.
Наводнень, смерчiв iншого жаху,
Де ночi литнi теплi, яснi, тихi.

Де сяє сонце у прозорiм небi.
Все кольориться квiтне навкруги
I я iду до себе в дiм… ДО СЕБЕ...
И слiв не має «лютi вороги»…

По спогадах у напрямку зворотнiм …
Там всi МОЇ щасливi i живi. То нiби...
Там всi ми поруч , разом, там MIЙ ДIM…
Дитинством пахне, мамою i хлiбом…

Але ж…I знов триклятий цiй  «АЛЕ Ж» ,
Як би не тiй «АЛЕ Ж», хотiлось б жити.
Мереживо  розiрваних мереж
Розкиданe по свiту нiби квiти.