Із дня у день мовчати змушені,...

люблю на зло и вопреки / Стихи о любви / Читателей: 23

Инфо

Із дня у день мовчати змушені,
в очах читати сотні фраз зворушливих
і ні слова у відповідь,ми навіть не дружимо.
Важкий камінь закинуто в душу нам.
Всі почуття зжаті та здушені.
Пульсує кров у судинах звужених.
Серця наші б’ються ще в такт,та вже змучено.
Коли настане кінець цій історії крученій?
Амур стріляє ще досить влучно.
Навіщо йому було це доручено?
І не помітили як опинились в полоні,
цілую повітря і простягаю долоні,
бо до солодких уст твоїх,
ще кілометри слів німих...
Ти найжаданіший мій гріх.
Тебе від голови до ніг,
в тобі,крізь тебе,на і під.
Ти мій окремий дивний світ.
Зелений погляд з-під чорних вій
мені говорить-я тільки твій.