Фото з інтернету
Сину моєї подруги
Гражданская лирика / Читателей: 22Инфо
Сину моєї подруги.
Ти тільки бережи себе на клятій цій війні...
У цей немислимо тяжкий без міри час...
Хай знову погляд стане твій ясним,
А небо - голубим...
Ти тільки повертайся знов до нас...
© leonchik, 07.10.2014. Свидетельство о публикации: 10050-102948/071014
Комментарии (10)
на украинском а всё понятно +
Медея, спасибо, что услышала.
Тяжкий час для нас((( Дякую за лаконічний, але такий болючий вірш
Класс!
Дейна, дуже приємно, що відчуваєте те ж саме.. Душа рветься… Слів бракує… Мій Вам уклін.
Кравец Павел, дякую! Дуже приємно!!! Радію, що є ще читачі, які мене розуміють і підтримують. Я тут — не одна, поки є такі як Ви. Щастя Вам!
Спасибі! Хай Бог буде з нашими і з нами!
https://vk.com/wall50352313_15320
www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=589549
Александр Приймак, Дякую Вам і за коментар, і за підтримку, і за «Трішечки сумно». Сумно, і не трішечки, та що вдієш, якщо навіть тут (мені чомусь здається) НАС розуміє тільки дехто. Нажаль зникло бажання читати і писати лірику, шукаю щось подібне до свого, але так мало знаходжу… Ще раз вдячна Вам!
У саме серце потрапили передані Вами відчуття.
До того суму… до того болю… до тих надій і сподівань.
Щиро дякую!!!
+++
Ната Чайковская, Дякую, Ната! Дякую, що знайшли мої рядки, я давно не заходжу ..і не пишу… Дякую, що уподобали! Це вирвалось просто як подих… Він повернувся тоді звідти буквально на кілька днів,… але він перестав посміхатись.Він такий гарний, молодий і красивий, у нього молода дружина і дітки, а погляд сумний сумний… Я тоді виставила вірш сюди, але почитала інші і так стало боляче, дуже рідко зустрічаєш однодумців. Ви розумієте про що я..? Зникло бажання спілкуватись і ділитись почуттями; я лише тоді і пишу, коли сильні емоцііі. Думала, що вже ніхто на мою сторінку і не забереться, я ж і сама іі не ворушу. А як Ви до мене потрапили?
Дякую, що Ви є тут, тепер я не одна. А головне, що він живий!
Багатьох вже ніколи не дочекаємось..