сумне сонечко

проба пера / Читателей: 14

Инфо

Мале дитя до сонця підійшло
Й до неба свої ручки простягло
Та попросило:“Прилоскай мене,
Зігрій будь - ласка я прошу тебе“!

А сонечко тихенько запитало:
“Матуся де твоя, дитя?
Чого до неї не простягнеш ручки?
Чого до мене ти прийшло з рання?“

Дитина підійшла поближче
І опустила свої очки голубі:
“Не має в мене мами,щоб зігріла,
Не має  також тата і сестри.


Я сам живу у цім яскравім світі
Та мерзну без тепла я кожні дні.
Зігрій мене прошу я, миле сонце,
Та приласкай промінячком своїм.“

Та пожаліло сонечко дитину
Своє проміння опустило до землі
“Тебе зігрію я як днину
Запам’ятай й не забувай про це.

Я кожен день буду тебе будити,
І заглядати у твоє вікно
Промінням своїм тебе лоскотати
І цілувати оченятка голубі.“


Та загубилось сонечко на небі
І не знайшло воно свого дитя
Та кожен день у вікна заглядає
Питяючись у всіх про це маля.

Та не знайшло дитину воно милу
З очима голубими як вода
І повернулось сонечко на небо,
Сумуючи на небі без дитя.